Тернопіль відвоював у власника ЛАЗу – росіянина Ігоря Чуркіна – три автобуси (фото, відео)

Маски-шоу на ЛАЗі

Майже п’ять років Тернопіль, перерахувавши понад два мільйони гривень, не міг отримати два тролейбуси із Львівського автобусного заводу. Під різними проводами львів’янин відмовлявся виконувати умови договору. І лише 12 червня ц.р. транспортні засоби зі Львова вдалося пригнати до Тернополя. При цьому передача відбувалася в умовах, наближених до бойових, – з міліцією та «беркутівцями». У підсумку Тернопіль замість двох тролейбусів отримав три… автобуси.

Як ЛАЗ не виконував судових рішень

Ще в 2008 році Тернопіль мав отримати два тролейбуси. А загалом на умовах лізингу за Держпрограмою розвитку міського електротранспорту на 2007-2015 рр., який передбачав 50% фінансування закупівель транспорту державою, наше місто мало поповнитися сімома новенькими тролейбусами Львівського автомобільного заводу. За транспортні засоби було сплачено частину передбаченої угодою суми, а саме – 2,11 млн. грн. Акурат це були гроші за два тролейбуси. Час минав, а умови договору власник українського холдингу ЛАЗ, російський бізнесмен Ігор Чуркін, не поспішав виконувати. Так до Тернополя не прийшли ні перші два тролейбуси, ні решта п’ять. Зазначимо, що схема поставки тролейбусів була дуже заплутаною. Так, ЗАТ «Завод комунального транспорту» мав виготовити транспортні засоби і передати їх ТзОВ «ЛАЗ Фінанс», а інше ТзОВ – «Українські комерційні автомобілі» повинно було доставити тролейбуси до Тернополя. При цьому знаючі люди запевняють, що всі ці комерційні структури входять у сферу інтересів громадянина Росії Ігоря Чуркіна.

КП «Тернопільелектротранс», яке мало отримати тролейбуси, звернулося в 2009 році до суду, який зобов’язав львів’ян без будь-яких додаткових умов поставити техніку. Представники львівської сторони подали апеляцію, мотивуючи її тим, що початкова вартість тролейбуса, встановлена на рівні 1 млн. грн. за штуку, є низькою. Мовляв, в умовах світової кризи національна валюта девальвувалася, зріс курс іноземних валют, за які проводиться закупівля імпортних комплектуючих, зріс рівень мінімальної зарплати тощо. Відповідно, на їх думку, в договір потрібно було внести зміни. Представники «ЛАЗ Фінанс», з якими у КП «ТЕТ» був підписаний договір лізингу, пропонували збільшити вартість тролейбуса до 1,35 млн., а зі «скидкою» – до 1,25 млн. грн. Але ці пропозиції у Львівському апеляційному господарському суді були залишені без задоволення. Тобто Тернопіль мав таки отримати 7 тролейбусів.

Державна виконавча служба Львівщини безуспішно намагалася виконати рішення суду протягом чотирьох(!) років. І лише коли до Львова губернатором прийшов уродженець Тернополя Віктор Шемчук, справа зрушилася з мертвої точки. При тісній співпраці пана Шемчука і міського голови Тернополя Сергія Надала, котрий підключив усі свої зв’язки, були пророблені всі можливі варіанти.

Так, наприкінці квітня ц.р. державним виконавцем у присутності директора ЗАТ «Завод комунального транспорту» (ЗКТ) Сергія Челяпіна було здійснено вихід на місце виробництва тролейбусів та автобусів у Львові. Відповідно до акта виявилось, що передбачених для поставки Тернополю тролейбусів у наявності не було, і сподіватися, що вони будуть, – марна справа. Натомість на території ЗАТ «ЗКТ» виявлено 9 автобусів А191 завершеного виробництва, придатних для експлуатації та які належать ЗКТ.

У підсумку, держвиконавець звернувся із заявою до Господарського суду Львівської області і суд прийняв її до уваги. Відповідно до судової ухали, «Завод комунального транспорту» зобов’язали передати КП «Тернопільелектротранс» вже не сім тролейбусів, а 3 автобуси та 4 тролейбуси. При цьому автобуси мали б потрапити до Тернополя негайно (з моменту набрання чинності ухвали суду – 6 червня), а тролейбуси – через рік – до 1 травня 2014 року.

Львівська міліція – з тернопільськими тролейбусниками

Коли ж представники «Тернопільелектротрансу» приїхали на завод, а було це 12 червня, щоб виконати судове рішення та забрати техніку, львів’яни намагалися завадити цьому всіма можливими методами. Так, спершу директор ЗКТ Сергій Челяпін вперто не визнавав, що автобуси належать його підприємству.

У коментарі «Номер один» він зізнався, що, підписуючи у квітні акт держвиконавця, у тексті, написаному від руки, неправильно тлумачив деякі слова. Мовляв, у реченні «виявлено 9 автобусів А191 завершеного виробництва, придатних для експлуатації та належать ЗКТ», він прочитав так: «… не належать ЗКТ». При цьому Сергій Челяпін підтвердив, що підприємство, яке він очолює, боргує Тернополю, і як тільки виготовить потрібну кількість техніки, обов’язково передасть її нашому місту в передбачені судом строки, а саме – до травня 2014 року.

Не довіряючи словам директора, держвиконавці все ж таки вирішили перевірити і направили запит у МРЕО на предмет того, кому видані тимчасові номерні знаки на автобуси. Кілька годин довелося почекати сторонам конфлікту, щоб отримати офіційну відповідь. І лише коли підтвердилося, що номери видані на ЗАТ «Завод комунального транспорту», стало зрозуміло, що саме ці автобуси за рішенням суду мали би бути передані Тернополю.

Опісля держвиконавець попросив ключі від транспортних засобів. Представники Львівського автомобільного заводу відмовились їх надати. В останніх вже з’явилася версія, що це автобуси керуючої компанії «Сіті Транспорт Груп» з київською реєстрацією, яка їх придбала ще в 2012 році. Про це заявив, якщо вірити офіційному сайту, генеральний директор ТОВ “Сіті Транспорт груп” (ЛАЗ Холдинг) Олександр Лобко. При цьому він не представив жодних підтверджуючих документів, що техніка належить на правах власності столичній структурі. Були одні прохання, мовляв, зачекайте, зараз документи підвезуть, скинуть електронною поштою тощо. Час ішов (з 10.00 до 14.00 год.), а документів не було, та й, очевидно, їх не було в природі. Бо за інших умов вони вже давно були б представлені. Отож держвиконавець дав команду працівникам КП «Тернопільелектротранс» всіма можливими і неможливими засобами приводити автобуси в рух та забирати їх до Тернополя. Це було зробити не просто через кілька причин. Бо ніхто б з охоронців заводу просто так не спостерігав, як непрохані гості з Тернополя забирають їхню техніку. Тут підсобили львівські правоохоронці, які в кількості близько 20 чоловік прибули до ЛАЗу. Коли стало зрозуміло, що в тернополян є всі законні підстави забирати автобуси, міліціонери зайшли на територію автопідприємства, тим самим стали на заваді будь-яким провокаціям. Зазначимо, що в разі надзвичайних дій поруч з заводом чергував автобус з «беркутівцями», тим самим силова підтримка даної операції була гідною. Водночас завести автобуси було не просто за відсутності ключа запалювання. А ще не у всіх автобусах були укомплектовані акумулятори. Останніх виявилось чотири, чого було цілком достатньо. Натомість фахівці своєї справи з числа електронщиків оперативно розблокували кермо і після кількох нехитрих з’єднань автобуси були готові рушити в напрямку Тернополя.

Спостерігаючи, що ситуація виходить з-під контролю, Ігор Іванів, один з керівників ЛАЗу (за іншою версією, директор «Сіті Транспорт Груп») став телефонувати та просити підкріплення у вигляді КАМАЗів, які мали під’їхати під прохідну. Тут вже оперативно спрацювали міліціонери. При цьому один з КАМАЗів, який був на території ЛАЗу, таки намагався стати на заваді переміщенню автобусів, за кермом яких були тернопільські водії. Також частково заважали руху автобусів один легковик та поливалка. Однак серйозного опору ці технічні перешкоди рухові автобусів не створили. Натомість коли три автобуси під’їхали до воріт прохідної, вже начальник служби охорони автобусного заводу відмовився відкрити браму, бо йому не давали такої вказівки. Якимось чином ворота таки вдалося відчинити. Останнім захисником автобусів був згадуваний вище Іванів. Він став перед першим автобусом і своїм тілом заважав його рухові. Натомість працівники міліції – спеціалісти своєї справи, не застосовуючи значної сили, відтіснили Іваніва від автобуса. Той ще намагався шарпатися, прориватися до, як він вважав, своїх транспортних одиниць, але все було марно.

Чи потрібно мати справу з Чуркіним у майбутньому?

Автобуси проїхали через ворота прохідної, з якої лишень було чути: ми подаватимемо апеляцію на ухвалу суду. А більш гарячі голови погрожували, мовляв, вас по дорозі перестрінуть «потрібні» люди, і тоді ще побачимо, чи вам вдасться доїхати до Тернополя. Отримавши такі погрози, про всяк випадок працівники ДАІ супроводжували колону з трьох автобусів до Тернополя. При цьому львівські даїшники на кордоні з Тернопільщиною передали автобуси у надійні руки своїх тернопільських колег.

У підсумку автобуси успішно прибули на територію КП «Тернопільелектротрнас». Тепер залишається поставити їх на облік в ДАІ, оформити документи – і в роботу. Наразі керівництво КП ТЕТ ще не знає, по яких маршрутах вони курсуватимуть. Водночас зрозуміло, що більше з представниками російського бізнесмена Ігоря Чуркіна Тернопіль справи не матиме. З великою долею вірогідності можна спрогнозувати, що ставитиметься питання про розірвання договору лізингу, адже після всіх цих подій сподівань, що львівська сторона виконає його умови у повній мірі, вже немає.

На завершення цієї майже нереальної історії тернополянам, здебільшого з числа пільгових категорій (саме вони найбільше користуватимуться відвойованими автобусами), варто подякувати тим людям, які у Львові спромоглися ледь не на подвиг. Слова вдячності за пророблену роботу варто сказати першому заступнику директора КП «Тернопільелектротранс» Володимиру Зелінському, начальнику служби рухомого складу підприємства Богдану Бурому, водіям, електронщикам, юристам та адвокатам, які працювали заради спільної справи. Також слів похвали заслуговують мер Тернополя Сергій Надал, котрий весь час тримав руку на пульсі, та директор тролейбусного депо Андрій Мастюх, який координував роботу своїх підлеглих у Тернополі. Всі вони робили спільну справу на користь міста Тернополя і його мешканців…

Віталій Попович («Номер один»)

КОМЕНТАР

Володимир Мироненко, держвиконавець відділу виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області:

– Первинне судове рішення виглядало таким чином: зобов’язати «Завод комунального транспорту» виготовити транспортні засоби, а ще двом задіяним у процесі фірмам поставити і передати тролейбуси КП «Тернопільелектротранс». Гроші з боку Тернополя були проплачені, натомість тролейбусів поставлено не було, бо ЗКТ їх не виготовив. Я як держвиконавець не міг вплинути на процес їх виготовлення. Було відкрито виконавче провадження, згідно з яким накладено один штраф – жодної реакції, другий штраф – те ж саме. У підсумку суд змінив рішення, яким Тернополю мало бути передано вже не 7 тролейбусів, а 3 автобуси і 4 тролейбуси. Представники ЛАЗу на словах були не проти виконати судове рішення, але коли вони це зроблять, не говорили. Тому власне передачу автобусів здійснено прямо на території автозаводу у Львові. Так, нині директор ЗКТ переконує, що ці транспорті одиниці не належать його підприємству, відповідно передавати немає що. Разом з тим, ще недавно він поставив свій підпис під документом, де визнавав, що власником цих транспортних засобів є завод, який він очолював. Нехай у юридичній площині вирішується даний спір, ми ж зі свого боку виконали ухвалу суду і передали автобуси КП «Тернопільелектротранс».

laz 1 laz 2 laz 3 laz 4 laz 5 laz 6 laz 7 laz 8 laz 9 laz 10 laz 11 laz 12 laz 13 laz 14 laz 15 laz 16 laz 17 laz 18 laz 19 laz 20 laz 21

     

Advertisements

Коментарі закрито